Право ґрунту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Країни, де практикується Ius Soli.
   Безумовне право ґрунту для осіб, народжених в країні
   Право ґрунту з обмеженнями
   Право ґрунту скасоване

Право ґрунту чи принцип права ґрунту або ж права землі (лат. ius soli, юс солі) — принцип набуття особою при народженні громадянства тієї держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства її батьків.

Право ґрунту набуло поширення у феодальну епоху, факт народження на території, підвладній конкретному суверену, встановлював правовий зв'язок підданства. Цей принцип домінував у Європі до кінця XVIII ст.

Принцип права ґрунту дістав широке застосування в законодавстві тих країн, які були зацікавлені у збільшенні чисельності свого населення шляхом залучення іммігрантів (США, Велика Британія, Бразилія тощо). У більшості держав цей принцип почав застосовується в поєднанні з принципом «права крові».

Країни, де практикується Ius Soli

[ред. | ред. код]

За даними Nations Granting Birthright Citizenship[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Nations Granting Birthright Citizenship. NumbersUSA. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 25 березня 2013.
  2. Конституція Лесото [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.], розділ IV, секція 38
  3. Конституція Фіджі, розділ 3, секція 10
  4. Відповідно до конституції Чилі, розділ II, ст. 10, пар. 1 (Spanish text; English version [Архівовано 2011-05-14 у Wayback Machine.] without recent changes)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Шаповал, В. М. Конституційне право зарубіжних країн: підручник для студ. юрид. вищ. навч. закладів і фак. — К. АртЕк: Вища школа, 1997. — 262 с. — ISBN 966-505-075-3.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]